Навіщо дитині ляльковий театр?

Жива лялька - чи можливо це?
Який малюк не мріяв хоч би одного разу, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили і заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати справжніми партнерами по іграх? І навіть ляльки-роботи не здатні цю мрію виконати, адже їх рухи механічні й , мабуть, ще дальші від бажаного "пожвавлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, диво "живої" іграшки все ж таки можливо!
Мова в цій статті піде про дивовижне створення рук людських – ляльці-рукавичці. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "пожвавити" за допомогою руки і подарувати їй душу силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка з цією іграшкою? Якщо так, то пригадайте його першу реакцію. Дитина вже звикла до того, що її оточують звичайні ляльки, застиглі в одній позі і лише з однією емоцією, а то і зовсім байдужі. І тут раптом він бачить ляльку, яка тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється і вітається з ним ніби сама собою. Подив, цікавість, бажання поторкати і розгадати таємницю "живої іграшки, що говорить", – все одночасно виражається на обличчі малюка. За першим незабутнім враженням слідує освоєння можливостей ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, в якого гратиме. З її допомогою він може не просто відпрацьовувати моделі поведінки, як він це робить із звичайною лялькою. З нею він здатний емоційно виразити все те, що його турбує і хвилює, кажучи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе на уявному світі.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька – весела або сумна - зображає позитивного або негативного героя якої-небудь казки чи мультфільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А значить, набуває такий необхідний їй емоційний досвід . Декілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть малюкові відповісти на питання, яке це – бути злим або добрим, брехливим або правдивим, довірливим або підозрілим, сміливим або боязким, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним. І нарешті, головне, яке це – бути дорослим? У грі він більше не малюк, він – дорослий: вирішує дорослі проблеми, сам справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
Для якого ж віку підійде ця іграшка?
В принципі, починати знайомити малюка з ляльками-рукавичками можна вже з 1,5 років. Поперше доослий сам виступає в ролі актора. Вдягніть ляльку на руку, і хай казковий персонаж розповість і покаже малюкові казку. Дитина поки буде глядачем, а казковий герой залучить малюка під час розгортання сюжету в примітивні сумісні дії.
У 3 роки дитина вже може самостійно грати з лялькою-рукавичкою, вибудовувавши сюжетний смисловий ланцюжок з 3 – 4 дій і озвучуючи ці дії. Малюк із задоволенням підхопить гру, почату дорослим, а фантазія вже дозволить йому використовувати в грі уявні предмети і предмети-замінники.
До 4 років малюк навчився добре говорити і може на рівних з дорослим або однолітком організовувати уявлення, що театралізуються. Тепер для дитини стає надзвичайно важливим наступний ступінь – побудова і розвиток діалогічної мови. Йому важливо збагатити досвід спілкування в різних ситуаціях. І немає кращого помічника для дитини в цій справі, чим ганчіркова лялька-рукавичка або, а ще ефективніше, набір ляльок-рукавичок – героїв казки, тобто, ляльковий дитячий театр. Придбати дитині цю гру не складе труднощів: лялькові набори для інсценування відомих росіян і українських народних казок, казок Ш. Перро, Г.Х. Андерсена і інших письменників можна купити зараз в дитячих магазинах розвиваючих ігор.
Що ще дає дитині гра в ляльковий театр? Пригадаємо, що лялька повністю підвладна дитині, залежить від неї. Це дає малюкові можливість змоделювати власний світ, який буде віддзеркаленням "справжнього" світу, світу дорослих. У цьому моделюванні паралельно відбуваються два дуже важливих для розвитку малюка процесу. З одного боку, це наслідування дорослим, яке є одним з ключових чинників дитячого розвитку. Щоразу дитина повторює рух, ситуацію, фразу, казку, відстежуючи при цьому реакцію оточуючих. Через це наслідування дитина вчиться самовизначенню.
Другий процес протилежний за своєю суттю, але внутрішньо тісно взаємопов'язаний з першим. Це процес створення свого, нового світу, тобто творчість. Сюжет казки – лише опора для малюка, лише поштовх до самостійної творчості. У ідеалі, ляльковий театр потрібний дитині як можливість для нескінченних експериментів. Що таке творчість? Це здатність створювати власні ідеї, не діяти по шаблонах і підказках. Творчі здібності закладаються в дитячі роки і розвиваються на основі власної активності, зацікавленості реальним миром. Тому так важливо дати дитині можливість вільного пізнання навколишньої дійсності. Заохочувати її не тільки в тому, щоб він вивчив, запам'ятав і "правильно" зіграв ту або іншу роль, але і в тому, щоб він розвивав свої сюжети, вільну гру, в якій він зможе реалізувати свої фантазії. Саме так формується основа майбутнього творчого сприйняття світу. Можливість сформувати цю основу і дає малюкам гра в ляльковий театр.

Коментарi